Шахта №14/15 – молодий та перспективний підземний видобувний цех Марганецького гірничо-збагачувального комбінату. Про "чотирнадцяту" можна сміливо сказати, що вона – майбутнє всього нашого містоутворюючого підприємства.
Сьогодення шахти №14/15 – мінливе, проте цех не зменшує виробничих темпів, а навпаки – ще більше набирає обертів у видобутку сирої марганцевої руди та прохідці гірничих виробок. Вона успішно продовжує виконувати свої встановлені планові зобов’язання, хоча іноді гірникам вони даються дуже важко.
Минулого тижня серед трудового колективу Марганецького гірничо-збагачувального комбінату звучала досить цікава фраза: "Герої нашого часу"... що ж за нею криється, розбиралися кореспонденти інформаційного бюро під час зустрічі з начальником шахти №14/15 Богданом Георгійовичем Єльцовим.
Антон Сергійович БАБЕНКО
– Герой нашого часу – це гірник очисного вибою 6-го розряду Антон Сергійович Бабенко, – говорить Богдан Георгійович. – Ця людина підтримувала звання Героя на шахті №14/15 ще з тих часів, як я прийшов працювати на "чотирнадцять-п’ятнадцять". Антон Сергійович завжди показує гідні, чудові результати і він доводить, що може працювати ще краще, ніж працює зараз. А все через те, що Антон Сергійович, разом із своїм колективом, кріпить по 22 і більше окладів за робочу зміну. Можна сказати, що з надрами Антон Сергійович розмовляє на "ти", проте завжди трудовий успіх будь-якої людини залежить багато в чому від злагодженості колективу – ланки, в якій вона працює.
Що для нас означає "кріплення окладу"? Це відпрацювання стовпа вибою двосторонніми заходками. Але кріплення окладу завжди супроводжується допоміжними роботами, тому така праця гідна поваги.
І зараз, коли шахта №14/15, як і всі цехи та підрозділи Марганецького гірничо-збагачувального комбінату, переживає скрутні часи через війну, гірники – герої нашого часу показують знову гідні результати. Навіть тоді, коли шахта пішла в круте піке, коли відчувається нестача персоналу і виникають різні ситуації у вибоях, коли загалом по шахті був показник "мінус" 700 тонн руди і за тиждень вона досягла "плюса" у розмірі 300 тонн – все це відбувається зараз завдяки роботі таких людей, як Антон Сергійович, які кріплять по 22-23 і більше окладів за зміну. Минулого тижня робочий темп Антона Бабенко підтримав і його підмінний – Іван Дядик, який закріпив 20 окладів у ніші.
Сам Антон Сергійович Бабенко розпочав свій трудовий шлях у Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті ще у 2007 році на шахті №9/10. Як і більшість молодих робітників, він працював на конвеєрах. Згодом був у складі бригади Олексія Гуглі, а потім перевівся на шахту №14/15.
Тут, на "чотирнадцятій", Антон Сергійович почав працювати у очисній бригаді Сергія Анатолійовича Харіна комбайнером і відверто каже, що у військовий час ставлення до роботи ще більше посилилось, адже захищати Україну і наближати її перемогу, знаходячись у її гірничому тилу – велика честь для кожного гірника Марганецького гірничо-збагачувального комбінату.
Праця гірників – важка та почесна, і вона є прикладом мужності та високого професіоналізму. Вони вкладають в наше підприємство душу і до виконання будь-якого завдання підходять з особливим завзяттям, вони застосовують чималу кмітливість, вдосконалюючи всі трудові процеси гірницької справи! І ми можемо сміливо сказати, що Марганецький ГЗК – надійний гірничий тил України!